Серце болить за Світязь

9 вересня 2015 року
Серце болить за Світязь

Найглибше озеро України Світязь продовжує міліти. Станом на 7 вересня рівень води у ньому становив лише 113 сантиметрів над умовним нулем і став найнижчим за останні три десятиліття. Це за даними Волинського гідрометеоцентру, а старожили стверджують, що таким обмілілим озеро ще не бачили. 90-річний Панас Гловацький розповів, що за сімдесят років Світязь подекуди відступив від його рідного села Пульмо на 250 метрів. На пляжі урочища Гряда сто метрів можна пройти, замочивши лише кісточки. На знімку, зробленому кілька днів тому працівником обласного управління водних ресурсів Віктором Петруком, видно, як обміліло озеро вже цього літа, повідомляє сайт “Голос України”.

На думку начальника Волинського гідрометеоцентру Ростислава Бондарчука, негативну роль тут відіграв насамперед природний чинник. Вперше за роки спостережень починаючи з 1946-го через недостатню кількість опадів цієї весни в області не було повені. В серпні в Шацькому районі випало всього три міліметри опадів, що в двадцять разів менше за норму.

Однак є й інші причини обміління Українського Байкалу. Відомий волинський письменник Віктор Лазарук, автор екологічного роману «Світязь», вважає, що негативну роль тут відіграло осушення довколишніх боліт, які були своєрідними акумуляторами води. Лише Верхньоприп’ятська осушувальна система займає площу понад 26 тисяч гектарів, а ще є Копаївська. Обидві майже впритул підходять до Світязя, і їхній вплив на водність озера незаперечний. Найприкріше, що тисячі гектарів меліорованих земель у Шацькому поозер’ї майже не використовуються, заростають лісом, бур’янами. То чи варто було руйнувати природну рівновагу цієї екосистеми? Можливо, тепер краще, у межах розумного, не заважати повторному заболоченню цих територій, не витрачати кошти на підтримання їх у стані пустелі.

Цього року на Волині зафіксовано близько сімдесяти пожеж на торф’яниках. Мало того, що марнується цінне органічне паливо і добриво, то ще й нищаться прекрасні акумулятори води. Адже, як розповів начальник обласного управління водних ресурсів Ростислав Кравчук, тонна торфу може утримувати біля себе майже кубометр води. Саме завдяки торф’яникам волинські ріки Прип’ять і Стохід не обміліли цього посушливого літа так сильно, як Стир і Західний Буг, які беруть свій початок на Львівщині.

У Світязь не впадає жодна річка, і зменшення його рівня не було б таким катастрофічним, якби перекрити шлях озерній воді каналом, яким вона стікає в озеро Луки-Перемут. Однак переливна стінка,  що мала б  регулювати витрати води в засушливі періоди, на каналі зруйнована, і щодня кілька тисяч кубометрів дорогоцінної світязької води витікає через систему каналів у річку Копаївку, а з неї — в Західний Буг.

На сьогодні площа водного дзеркала Українського Байкалу скоротилася на кілька десятків гектарів. Якщо Світязь продовжить міліти, то від нього відділиться і стане самостійною водоймою, а згодом — болотом, затока Бужня. Вже зараз, як розповів сільський голова Пульма Федір Гловацький, туди ледь можна протиснутися човном.

Директор Шацького національного природного парку Володимир Захарко вважає, що однією з причин обміління може бути діяльність розташованого за три десятки кілометрів від Світязя на території Білорусі Хотиславського крейдяного кар’єру. За його інформацією, в кар’єрі вже вийшли на відмітку мінус сімнадцять метрів і поруч з видобутком крейди розпочали інтенсивне відкачування води. Як вплине таке сусідство на каскад Шацьких озер і, насамперед, на Світязь, важко сказати. Зрозуміло лише одне: є загроза не тільки для екосистеми Шацького національного парку, а й для двох десятків озер сусіднього Ратнівського району, оскільки в Хотиславі планується вести розробку копалин до глибини 45 метрів на площі півсотні гектарів. На жаль, держава Україна не турбується про моніторинг ситуації. Лише кілька тому сесія Волинської обласної ради, під тиском громадськості і обставин, виділила з обласного бюджету 60 тисяч гривень для Інституту водних проблем і меліорації Академії аграрних наук України. Саме ця установа з 1994 року веде спостереження за впливом розробки родовища на екосистеми Волинського Полісся. Сума надзвичайно мізерна, оскільки на дослідження потрібно щонайменше вдвічі більше коштів.

І ще про одне: пишучи і розповідаючи про Світязь, ми користуємося старими даними про його площу, озерні глибини тощо. Час уже провести нові виміри параметрів цієї водойми, яка поки що залишається предметом національної гордості. Поки що, бо ставлення до Світязя сьогодні виключно корисливе і прагматичне. Якщо так триватиме далі, озеро може спіткати доля угорського Балатону, який перетворився на калюжу з брудною водою. Проблемою є, хоч і соромно про це писати, забруднення Світязя сечею. Адже на його пляжах майже немає туалетів.

Світязь щорік більше заростає очеретом, до війни ж його на озері майже не було. Це прискорює старіння озера. Ніхто ж очерет не косить……

Шанувальники водойми переконані: настав час заслухати на сесії обласної ради за участю депутатів Верховної Ради від Волині звіт про ситуацію зі Світязем та іншими Шацькими озерами, а їх тут понад два десятки. Треба бити на сполох, годі вже вдавати, що нічого не трапилося, заплющувати очі на те, що Світязь та інші озера хворіють і міліють. Інакше наші нащадки не побачать цієї краси.


Ваша думка:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • RSS
  • Twitter
  • Facebook
  • YouTube






Copyright ©2012, Collaboration Without Borders
Сайт розроблено студією ШВИДКО.КОМ.